Інклюзивна освіта в ЗДО
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ
2.Лист МОН від 26.07.2023 4/2645-23 "Щодо роботи з дітьми з ООП в інклюзивній та спеціальній групах"
ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ЗАРАХУВАННЯ ДО ІНКЛЮЗИВНОЇ ГРУПИ
Зараховує дітей до інклюзивних груп завідувач ЗДО на підставі:
· заяви батьків (осіб, які їх замінюють)
· копії свідоцтва про народження дитини
· медичної довідки лікаря-педіатра або сімейного лікаря закладу охорони здоров’я, в якому спостерігається дитина, із зазначенням того, що вона здорова і може відвідувати ЗДО
· «Карти профілактичних щеплень» (форма №063/о).
· Додатково необхідно надати висновок інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини.
За наявності інвалідності необхідні копії:
· медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (наданої лікарсько-консультативною комісією) або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»
· індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (за наявності).
Освітній процес в інклюзивних групах дітей з ООП провадять:
· відповідно до Базового компонента дошкільної освіти
· за окремими програмами, затвердженими МОН, та методиками з огляду на індивідуальні особливості навчально-пізнавальної діяльності дітей
· ураховуючи рекомендації ІРЦ.
Оптимальні умови освітнього процесу в інклюзивних групах забезпечує команда психолого-педагогічного супроводу дитини з ООП.
ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ІНВАЛІДНІСТЬ
1. Замість слів "хвороба", "хворий" - прийменник "з"
Дитина з інвалідністю, а не інвалід. Хлопчик з аутизмом, а не аутист.
"Інвалідність - це коли людина не може робити певні речі, які робимо ми з тобою".
2. Якщо дитина цікавиться: "Чому виникає інвалідність?"
Не заглиблюйтесь в пояснення причин. Достатньо короткої відповіді: "Просто так є. Так трапилось, що в людини є інвалідність".
3. Побачте дитину, а не інвалідність.
Не робіть вигляд, що інвалідності немає, але й не перебільшуйте увагу. Акцентуйте на речах, які об'єднують. "Дітям з інвалідністю не треба спеціальні ігри та іграшки. Вони теж бавляться ляльками і лего, як ти. Давай дізнаємось, які іграшки любить хлопчик?" "Всі люди різні. Кожен має свої особливості. Ти бігаєш, а дівчинка пересувається на візочку. Це нормально - бути різними". Діти налаштовані не негативно, а зацікавлено.
Негатив, переляк і осуд діти "зчитують" з дорослих.
4. Підтримайте, а не жалійте.
Підтримка - це розмова на рівних, яка не принижує. Говоріть про інвалідність та поводьтеся так само звичайно і спокійно, як завжди.
5. Допоможіть дитині дізнатися більше про людей з інвалідністю.
Розкажіть дитині про інвалідні візки, пандуси, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, мову жестів тощо.